Відвідай надра землі. Андрій Скібіцький про алхімію, езотерику Донбасу та «Найдорогоцінніший дар Божий»

Аліса Ложкіна

В Україні останніми роками з’являється дедалі більше книжок, присвячених алхімії та історії західного езотеризму. Це важливий і закономірний процес: суспільний інтерес до подібних тем зростає, проте читач і досі часто стикається з браком якісних україномовних джерел.

Велику роль у подоланні цієї прогалини відіграє Видавництво Руслана Халікова. Воно послідовно відкриває українській аудиторії маловідомі, але надзвичайно значущі тексти світової духовної культури. Після десятиліть, коли езотеризм залишався на маргінесі — у полі популярної літератури, до якої академічна наука ставилася з презирством і підозрою, сьогодні починається складний, але необхідний процес його «адвокації». Йдеться не лише про повернення інтересу до езотеричних традицій, а й про виведення дискусії про них на якісно новий інтелектуальний рівень.

Нова книжка у цьому напрямку — український переклад раннього алхімічного трактату «Найдорогоцінніший дар Божий», виданий у супроводі кількох інших засадничих алхімічних текстів. Ці твори цікаві як свідчення духовних пошуків епохи, коли алхімія поєднувала у собі експериментальну практику, богословську символіку та філософські роздуми про природу людини й світу. Прагнення пізнати матерію в алхімічних текстах нерозривно переплітається з пошуком духовного преображення. У цьому плані вони надзвичайно резонують із потребами сучасної людини.

Перекладач трактату, дослідник родом з Донецька Андрій Скібіцький, вирізняється неймовірно широким колом захоплень і професійних навичок – від середньовічного богослов’я до філософії індуїзму. Він належить до тих небагатьох інтелектуалів сучасної України, які поєднують глибоку ерудицію з особистим духовним пошуком. Протягом останніх років Скібіцький працює з фундаментальними текстами західного та східного містицизму, перекладає їх, а також проводить онлайн-гуртки повільного читання стародавніх трактатів, створюючи безцінний простір допитливості й доброзичливого обміну думками.

Окремої уваги заслуговує візуальний аспект видання «Найдорогоціннішого дару Божого». Тексти супроводжують кольорові репродукції стародавніх алхімічних малюнків. Для сучасного читача вони можуть стати не просто ілюстраціями, а інструментами медитації й навіть джерелом глибокого трансформаційного досвіду.

З нагоди виходу книжки ми поспілкувалися з Андрієм Скібіцьким про його інтереси та про те, чому алхімічна традиція знову здатна знаходити відгук у сучасному світі.

У твоїй книзі зібрано кілька алхімічних трактатів. Чому саме алхімія, чим, на твій погляд ця тема актуальна для читача у 2025-му?

Ця збірка містить декілька версій одного трактату, а також супровідні тексти, що допомагають осягнути його зміст. Вона є першою в серії Bibliotheca Alchemica, яку ми запланували видати.

Алхімія є світоглядом, який відштовхується від уявлення про єдність всього сущого – і єдність всіх рівнів і сфер душевного досвіду відповідно (Unus Mundus). Як на мене, цей світогляд є цілющим для того фрагментованого світу, в якому ми опинилися в гонитві за «підкоренням природи».

Серед інших причин, саме тому не існує єдиного тексту, який міг би вичерпно містити алхімічний дискурс – радше він проявляється в перегуку трактатів, які слід читати разом.

Як ти зацікавився темою алхімії?

Провідником до алхімії для мене стали напрацювання Карла Ґустава Юнґа, якими я почав цікавитися на самому початку 2000-х. Спотворити моє враження від його творів не змогли навіть доступні тоді «переклади» російською.

Але лише в 2019 році я зрозумів, що вже достатньо довго знаходжусь під впливом алхімічного світогляду. Тоді я занурився в трактат «Ранкова зоря» (Aurora Consurgens), який колись змусив Юнґа відкласти свою «Червону книгу» та допоміг йому сформулювати своє бачення в геніальному Mysterium Coniunctionis. Цей трактат буде виданий в нашій серії наступним. Тоді мене дуже підтримали лекції Гліба Бутузова, а також спілкування з Полом Фергюсоном і Адамом МакЛейном, які супроводжували мою роботу над перекладом. Відтоді й не можу зупинити цей процес «примноження» (multiplicatio).

У тебе доволі широке коло академічних інтересів – від езотеризму до індуїзму та середньовічного богослов’я. Як так сталося, хто ти за освітою і де її здобував?

Коло моїх академічних інтересів складається з містичних традицій середньовічного християнства та індуїзму. Богословську освіту я здобув в Донецькому Християнському Університеті та на Факультеті Євангельського Богослов’я в Левені (Бельгія). А дослідження індуїстської традиції проводжу самостійно, в тому числі в самостійних подорожах Індією, за винятком хіба що посвяти в санскрит від д-ра Ваґішя Шястрі та диплому з традиційного санскриту, отриманого на курсах в Національному Університеті Тірупаті (Індія).

Якщо я правильно розумію, ти родом із Донецька. Як дитинство, проведене у такому своєрідному індустріальному краї вплинуло на твоє формування? Як ти вважаєш, чи є якийсь «езотеричний» Донбас і якісь незвичні «окультні» інтерпретації усього, що там відбувається протягом останнього десятиліття?

Так, я родом із Донецька та завжди відчуватиму свою спорідненість з донецьким краєм, хоча насправді провів дитинство та юнацтво в дуже вузькому колі спілкування – більше з книжками, ніж з людьми. Після переїзду в Київ у 2006 році завжди чув про те, що я не відповідаю стереотипу про «донецьких», хоча вважаю його вкрай хибним.

А події, що оточують Донбас зараз, є симптоматичними для сучасного світу. Не скажу, що в них є якійсь окремий «езотеричний» сенс. В «Єдиному Світі» (Unus Mundus) все єдине – як «сакральне», так і «вульгарне». Є чудовий вислів V.I.T.R.I.O.L. = Visita Interiora Terrae Rectificando Invenies Occultum Lapidem («Відвідай надра землі, шляхом виправлення ти знайдеш прихований камінь»). Скажу так: зовнішня гонитва за ресурсами та технологіями без здобуття внутрішньої цінності того, що видобувається завжди викликає конфлікти подібного роду – як на особистому, так і на колективному рівні.

Окрім суто наукових штудій у галузі містицизму та езотеризму ти займаєшся психологічним консультуванням. Це дуже цікаве поєднання. Як ти прийшов до психології? Чи науковцю допомагає бути психологом і чи і психологу корисні навички вченого і перекладача?

Так, це правда. Я є аналітично-орієнтованим психологом, магістром клінічної психології, аспірантом у Вільному Українському Університеті (Мюнхен). Наразі долаю довгий шлях до здобуття статусу аналітика в Міжнародній Асоціації Аналітичної Психології (IAAP).

А все почалося шість років тому з власного досвіду спочатку психотерапії, а потім і аналізу, який триває досі. «Знати» – замало, і навіть небезпечно, без «бути». Психологія для мене є не стільки «гуманітарною дисципліною», скільки методом «відвідування надр себе», дослідження, для кого ж цей світ є таким. І в цьому мені, як і моїм клієнтам, надзвичайно допомагає дослідження форм душевного досвіду в інших культурах і в інші часи.

Ти регулярно організовуєш веб-семінари з повільного читання текстів, які перекладаєш. На них у тебе навіть сформувалося певне коло. У чому для тебе самого інтерес проведення такого роду подій?

Формат повільного читання текстів народився спонтанно. В такому груповому форматі ми вже прочитали декілька алхімічних трактатів, «Сім проповідей мертвим» Юнга, «Хмару незнання», зараз читаємо «Бгаґавад-ґіту». Подібні тексти завжди апелюють до досвіду, який доступний окремій особистості, проте рідко, а радше ніколи, не осягається вичерпно індивідуально. Коли текст тлумачиться групою учасників, його предмет набуває об’єму і тоді кожен може побачити межі та особливості свого сприйняття тексту в світлі сприйняття його іншими. Тут категорії автора тексту виступають в ролі своєрідної спільної мови, яку зазвичай важко знайти для подібних речей.

Згодом напрацювання групового читання виливаються в переклад, для якого я є лише посередником, а учасники отримують «свій власний текст», сповнений особистісного досвіду.

Чи вважаєш ти цей формат (зум-читання) формою побутування окультних гуртків у 21 сторіччі?

Якщо підбирати назву для цього формату, я б назвав його «спілкуванням душами». Якщо це і є тим, що зветься «окультним», нехай буде.

Ну й останнє традиційне питання – над чим наразі працюєш і які твої подальші творчі та видавничі плани?

Наразі рухаюсь в декількох напрямках: завершую тексти для наповнення серії Bibliotheca Alchemica, планую видати серію середньовічних містичних трактатів, завершую роботу над перекладами текстів кашмірської традиції шиваїзму, мрію скласти мануал з традиційної граматики для студентів санскриту… Роботи надзвичайно багато, тому відкритий до співпраці з однодумцями. Omnia tempus habet.